Шотландія – країна гір, замків і містичних легенд

Шотландія - країна гір, замків і містичних легенд там одягнені

Саме тут знаходиться знамените озеро Лох-Несс, а ще знімаються пригодницькі фільми і серіали

Збираючись до Шотландії, я навмисно вирішила не зупинятися в Единбурзі і сконцентруватися на Нагір’я – самої поетичної частини країни. Неспроста ж тут відбувається дія романів Діани Геблдон «Іноземка», та й місцеві замки путівники нахвалюють на всі лади. До того ж тут знаходиться озеро Лох-Несс, а побувати в Шотландії і не спробувати хоча б одним оком побачити знаменитого монстра мені здавалося абсолютно неприпустимим.

Сьогодні Нагір’я – це не просто область з незайманою природою, де схили пагорбів зелені, а нахабні вівці раз у раз перебігають дорогу прямо перед автомобілем, але і гігантський павільйон для натурних зйомок історичних фільмів. Одна з улюблених локацій кіноробів – замок Дун. Місцеві жителі в жарт називають його «найвідомішими руїнами Шотландії», а дівчата, які дивилися серіал «Іноземка», пізнають фортеця безпомилково: вона фігурує в теленовели як вотчина клану Маккензі, замок Леох.

Правда, завищені очікування варто стримати ще на вході: зовні Дун чудовий, зате всередині панує цілковите запустіння. Фортеця залишили ще в XVIII столітті, коли біля будівлі обвалився дах, і нині тут збереглися лише контури колишньої: їдальня з гігантським каміном, середньовічний туалет з віконцями для вентиляції та каплиця, де дами молилися, коли замок атакували вороги. Можливо, з часом Дун дійшов би до стану жалюгідних руїн, але його врятували коміки з «Монті Пайтон». У 1979 вони зняли тут фільм «У пошуках Священного Грааля».

Хлопці розпустувалися не на жарт: один зал перетворили в обитель юних дів, які намагаються спокусити лицаря Галахада, інший – в Камелот: там одягнені в обладунки актори танцювали канкан прямо на столі. За подібне з будь-якого пристойного замку «Монті Пайтон» погнали б, але в Дуні комедією залишилися задоволені, а до запису аудіогіда навіть залучили корифея трупи Террі Джонса. З тих пір режисери в Дуні – часті гості.

А ось замок Інверарі – зовсім інший коленкор. Доглянутий, тому що житловий. Недарма його покої стали декораціями для різдвяного епізоду «Абатства Даунтон». Володіє замком глава клану Кемпбеллів герцог Аргайл. Зовні Інверарі – мрачноватая неоготика з ознаками палладінства, зате всередині – класичний багатий заміський будинок. Предмет особливої ​​гордості герцога – колекція зброї XVI-XVII століть, втім, вітальня з французькими гобеленами і вікторіанські спальні з порцеляновими глечиками для вмивання мене вразили не менше. Звичайно, як і в будь-якому пристойному замку, тут є свої примари. Найвідоміший – дух молодий ірландської арфістки, убитої в 1644 році герцогом Монтроза. Кажуть, ночами привид музицирует то в спальні, то в гобеленової вітальні.

До слова, далеко не всі господарі замків настільки гостинні, як герцог Аргайл. Ті ж власники розташованої поблизу Інверарі фортеці Сталкер, що височіє на острові в центрі озера Лаїч, пускають до себе туристів лише за попереднім записом. Ми цим питанням вчасно не потурбувалися, тому легендарним середньовічним спорудою, за яке кілька століть поспіль билися клани Маккоул і Стюарт, милувалися з берега.

Наступний з побачених нами замків – Ейлен-Донан – «знімався вже в мультиках». Фортецею на фіорді Лох-Дуйх надихалися аніматори «Діснея», які працювали над казкою «Хоробре серце». З чуток, особливо їм сподобався кам’яний міст, що виглядає немов хвіст сплячого дракона. Ейлен-Донан – приватне володіння. У 1911 році напівзруйновану будівлю, що належала c XIII століття клану Маккензі, викупив меценат Джон Мак-Рей-Гілстрап і повністю відновив його.

Порахувавши, що замків нам, мабуть, вистачить, ми кинулися на острів Скай. Він з’єднаний з великою землею мостом, який в будь-яку погоду потопає в білястих хмарах. Коли ж виринаєш з їх ватного полону, мимоволі хочеться заплющити очі: настільки все навколо блакитне й зелене. Порослі смарагдовою травою скелі, які тут називають істинно шотландським слівцем «кілт», та блакитне море з дрібної срібної брижами. Єдине контрастну пляму – монументальні скелі Сторр, силует яких нагадує камбоджійський храм Ангор-Ват. У кромки моря – кар’єри, де раніше видобували сировину для динаміту. Сьогодні вони занедбані, та й взагалі людей на острові менше, чим кіз або овець, а тому ніщо не заважає вдаватися до ілюзії, ніби ти – перша людина на землі. Щоб підсилити її, вирішую скупатися у водоспаді і спускаюся до нього по звивистій гірській стежці.

До речі, з водоймами в Шотландії пов’язано безліч легенд. Горяни вірили, що в озерах мешкають русалки, прекрасні діви Асраяі і келпі – небезпечні духи, здатні приймати вигляд коней: осідлати такого коня, і він неодмінно потягне тебе на дно. Але головна зірка місцевих забобонів – чудовисько озера Лох-Несс. І хоча сьогодні водойму вивчений вздовж і поперек, любителі містики сюди як і раніше прагнуть. Після безуспішних спроб побачити Нессі і відвідування набитого під зав’язку підробками музею монстра ми вирушили подивитися на справжню пам’ятку Лох-Несса – руїни замку Уркухарт. Втім, і там без Нессі не обійшлося. У замку нам повідомили, що монстра бачив сам святий Коломба, що хрестив в 565 році жили тут піктів. Тим часом, вчені вважають, що у озерних легенд Шотландії є просте пояснення. Вся справа в сейши – стоячих хвилях, що утворюються в місцевих водоймах. Коли дивишся на воду, помічаєш, що іноді вона без видимої причини починає коливатися. На Лох-Несс мені сейши побачити не вдалося, зате я змогла спостерігати їх на сусідньому озері Лох-Ойч, де спраглих сенсацій туристів в рази менше, а тому й в казки віриш охочіше. Все-таки легенди Шотландії грубої комерціалізації не терплять, чудеса люблять тишу, а на березі Лох-Ойча вона панує неподільно, порушується лише шелестом листя вікових дубів, що оточують прозоре озеро.

Наша вам порада …

Шотландія - країна гір, замків і містичних легенд єри, де раніше видобували

Любителям старовинних замків нагір’я радимо заглянути в Блер і Каудор. Перший – резиденція вождя клану Мюррей, а другий знаменитий красивим садом в англійському стилі.

Шанувальникам дикої природи варто заїхати в заповідник Алладель або отруїтися в парк Аграйлл Форрест, де мешкають гірські орли.

Найпопулярніші страви Шотландії: стейк з ангуса, фіш енд чіпс і сири, але головний хіт – хаггис, його їдять навіть на сніданок.

Є на Нагір’я і пляжі з срібним піском, називаються вони Морар. Правда, вода тут настільки холодна, що і влітку не викупатися, зате місце ідеально для прогулянок.

Якщо захочете скуштувати найсвіжіших морепродуктів, вирушайте в містечко Обан. Устрицями тут торгують в вуличних кіосках, а в ресторанах можна замовити крабів і морських гребінців.

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ